В кількох регіонах України почали траплятись випадки, коли нотаріуси при посвідченні угод з майном відмовляються приймати звіти про оцінку, виконану сертифікованими оцінювачами. Вимагають при цьому “сертифікат” на додатковий напрям оціночної діяльності (для цілей оподаткування). Все б нічого, але такого виду діяльності у переліку напрямів оцінки просто не існує. Але як виявилось, він може з’явитись попри те, що проти його запровадження висловлювались Президент, Прем’єр-міністр і самі фахівці оцінювачі.

Ще від травня 2012 року в Україні триває боротьба сертифікованих оцінювачів проти спроб окремих чиновників і політиків приватизувати їхню професію та монополізувати ринок оцінки в країні. Ця боротьба триває з перемінним успіхом. І якщо наприкінці минулого року вже здавалось що в цій історії поставлено крапку, то на початку нинішнього — виявилось, що протистояння триває. Спробуємо проаналізувати, що ж трапилось цього разу.
А трапилось наступне. Ще в травні в галузі оцінки хтось придумав штучний напрям (спеціалізацію) — “для цілей оподаткуваня”. Про це вже багато писалось і ми не вдаватимемось в подробиці. Більше того, навіть припустимо, що це просто конче необхідний напрям. Однак розглянемо кілька цікавих моментів в контексті його впровадження.
Позиція сертифікованих оцінювачів знаходить розуміння і підтримку у керівництва держави. Так, для прикладу, Президент наклавши вето на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини”, запропонував виключити з двох Законів норми щодо «особливостей здійснення оцінки майна для цілей оподаткування, унаслідок яких з ринку надання послуг з оцінки майна були штучно усунуті раніше сертифіковані оцінювачі, що, в свою чергу, спричинило подорожчання надання послуг з оцінки майна». Окрім того Президентом було запропоновано внесення відповідних змін до законодавства, які б унеможливили в подальшому реалізацію схеми монополізації цього ринку послуг.
Ще раніше, у червні минулого року, прем’єр-міністр Микола Азаров відмінив накази Фонду держмайна України, на основі яких і планувалось запровадження схеми монополізації ринку оцінки в країні. Здавалось, що влада почула оціночну спільноту і близько 9000 фахівців можуть спати спокійно знаючи, що в них не забирають право на професію. Таке враження складалось до дев’ятого січня 2013 року. Що ж сталось цього дня? Щоб це зрозуміти, варто трохи заглибитись в історію.
4 грудня 2012 року Міжвідомча робоча група за головуванням Лавриновича подає на розгляд Кабміну “Концепцію” з питань оцінки майна для цілей оподаткування, яка повністю відтворювала суть скасованих фондівських наказів і до розробки якої не були допущені найбільш фахові оцінювачі країни. Однак на засіданні уряду вона була відкладена на доопрацювання.
Проте вже 9 січня, на третій день Різдва, те що уряд направив на доопрацювання, знову з’являється на розгляді Кабміну. Вносить це питання в обхід затвердженого порядку денного Міністерство юстиції. На основі запропонованої Мінюстом хибної та ганебної Концепції приймається Розпорядження 6-р Кабінету міністрів України, яке фактично повторює суть наказів Фонду держмайна (проти яких якраз і виступали оцінювачі), які були відмінені на початку літа тим же Кабміном і які розкритикував Президент. Фактично стару схему просто загорнули в нову обгортку. І якщо раніше запровадження схеми пов’язували з конкретною бізнес-групою і конкретними народними депутатами, то тепер, схоже, за впровадження “схеми” взялось керівництво Мінюсту.
Серед усіх “старих” новацій чи не найцікавішими є дві. Перша — тих фахівців, які були сертифіковані раніше (≈9000 осіб), хто пройшов навчання, стажування, склав іспити і вже працював — знову вдруге змушують вчитись. А “інших”, початківців, збираються випустити на ринок, провівши навчання фактично експрес-методом і навіть без стажування. Виникає питання нерівних, корупційних умов «доступу» до професії, які будуть створені при запровадженні цього заходу. Як влучно висловився Президент: “з ринку надання послуг з оцінки майна штучно усунуті раніше сертифіковані оцінювачі”.
Друга новація не менш цікава ніж перша. Тут важливо прояснити один момент: згідно статті 4 Закону України ”Про засади протидії та запобігання корупції”, оцінювачі віднесені до категорії осіб, які надають публічні послуги і прирівняні до осіб, уповноважених на виконання функцій держави. До цієї категорії також віднесені інші особи щодо яких законодавством встановлено обов’язкове стажування і вимоги до нього тільки посилюються: нотаріуси, адвокати, судові експерти, арбітражні керуючі та інші (середній строк стажування у вказаних професій – від одного до трьох років). Виникає питання, чому через 15 років розвитку в Україні професії «оцінювач» у Мінюсту виникає потреба у послабленні вимог для «новоспечених» фахівців і чи відповідає такій підхід вимогам національної безпеки і національним інтересам з огляду на те, що скасування стажування стосується оцінювачів усіх кваліфікацій, у тому числі і тих, що оцінюють державне майно?
Ситуація виглядає так, ніби хтось просто підставив прем’єр-міністра, уряд і навіть Президента. Бо протягом півроку вони не пропускали ці “новації”, вимагаючи доопрацювання Концепції.
Хто і для чого це робить, залишається лише здогадуватись?
А ще залишається сподіватись, що вчергове переможе здоровий глузд і ситуація зміниться на краще.